Vasyl Biriukov, Document | Urban Media Archive

Vasyl Biriukov

Василь Федорович Бірюков народився 27 вересня 1939 року на хуторі Ново-Садовому Краснолиманського району Сталінської області.

Його перші дитячі роки припали на час війни та нацистської окупації. Він був спостережливим, багато часу проводив із мамою та бабусею і добре запам'ятав реалії сільського побуту українського Сходу.

З грудня 1946 до квітня 1947 року Василь перебував у родичів у Львові, куди батьки відправили його, щоб вберегти від голоду на Донеччині.

У квітні 1947 року батько, який повернувся з армії, перевіз родину до Артемівська (тепер Бахмута). Там він влаштувався працювати наглядачем у тюрмі. Родина жила біля лікеро-горілчаного заводу та заводу “Перемога праці”. Місто було сильно зруйноване під час німецько-радянської війни та переживало тривалу відбудову. У 1947-1957 роках Василь навчався у школах № 1 та № 5 в Артемівську. У старших класах захоплювався виставами міського Українського драматичного театру, брав участь у самодіяльності.

З 1957 до 1960 року Василь навчався у Донецькому гірничому технікумі на факультеті гірничої електромеханіки. Затим працював гірничим майстром в шахті “Ханжонківська-Північна”.

У 1960-1963 роках служив у радянській армії, у так званій групі радянських військ у ГДР.

Після демобілізації у 1963 році Василь повернувся додому та влаштувався на Артемівський алебастровий комбінат. Там пропрацював 38 років начальником зміни, старшим інженером з наукової організації праці, головним енергетиком комбінату, начальником енергоцеху. Загалом має 18 років шахтного стажу. У 2001 році звільнився з підприємства.

У 2015-2021 роках Василь Бірюков зблизився з краєзнавчими колами Бахмута. Він відвідував краєзнавчі заходи у Бахмутському краєзнавчому музеї, де ділився своїми спогадами про місто та край. Декілька років брав участь у фотоконкурсі місцевої газети “События”, де коментував фотографії Бахмута минулих десятиліть.

У 2018-2019 роках на прохання бахмутської краєзнавиці Наталі Жукової записав від руки свої спогади, які назвав “Зигзаг мого життя”.

У 2020-2021 роках рукопис Василя Бірюкова передрукували у текстовий файл краєзнавиці Наталя Жукова та Марина Заносієнко, а також зробили літературну редакцію та додали примітки з фактологічними уточненнями.

Після початку повномасштабної війни Росії проти України, 6 квітня 2022 року Василь з родиною евакуювався Бахмута, що був під обстрілами росіян. Через Краматорськ виїхали потягами до Львова. Усе майно, в тому числі рукопис спогадів та багатий особистий фотоархів, були знищені разом із квартирою у Бахмуті. Нині Василь Бірюков знайшов тимчасовий прихисток у Бургасі в Болгарії.